Місія - космос

     

  А світом Леоніда Каденюка було небо. Завжди тільки небо – високе, мінливе і всеосяжне. Як наче не він, а воно обрало його своїм покровителем. Ніколи – ані в дитинстві, ані опісля, в юнацькі роки, та й навіть у зрілому віці – воно не спроможне було наситити його цікавість. Хлопчиком забирався на височенний горіх біля хати. Аж на саму верхівку – щоб можна було зазирнути у ніжно-блакитне провалля небесної вічності і розгледіти круговерть злитої воєдино землі з небом. Там, на верхівці, їх було тільки двоє: він і його небо. Та ще сухий шелест могутнього дерева. На ньому так легко було уявити себе у кабіні, за штурвалом винищувача, в небі, де легко і просто торкнутись рукою зірок…